ЗАМІ́С, у, чол.
1. спец. Те саме, що замішування 1. У хлібопекарській промисловості майже повністю механізовано процеси борошно просіювання, замісу тіста і вивантаження його з діж (Наука і життя, 7, 1956, 10).
2. Маса, утворювана при замішуванні чого-небудь. На виліплених до половини стінах копирсалися мурувальники. Вони добирали останні вальки глиняного замісу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 212); Могутні валки перелопачують заміс апатитового концентрату з сірчаною кислотою (Радянська Україна, 2.VI 1962, 3);
// Місце, де замішують глину. Кілька жінок лінькувато місять глину в замісі, щоб дірки в стінах потім нею обвальковувати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 320).
На заміс — уживається на означення певної кількості борошна, потрібного для замішування однієї порції тіста. [Сидір:] Може б ти зарятував мене [борошном]? [Данило:] У самого зосталось на один тільки заміс (Марко Кропивницький, IV, 1959, 264).