ЗАМІ́РОК, рка, чол., розм.
1. Щупла, дрібна зернина. Якщо його [жито] пожати сьогодні, воно вже не доспіє, а досохне, замість наливних.. зерен будуть зморшкуваті замірки (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 100).
2. Про фізично недорозвинену, щуплу, кволу істоту. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать, замірків, на всі боки! Яка пожива з їх?.. Як в цапа молока!.. (Гулак-Артемовський, Байки, 1958, 184); Та дитина — замірок (Словник Грінченка).