ЗАМІРЯ́ТИСЯ 1, яється і ЗАМІ́РЮВАТИСЯ, юється, недок. Пас. до заміряти 1, замірювати.
ЗАМІРЯ́ТИСЯ 2, яюся, яєшся, недок., ЗАМІ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. на кого—що. Готуватися ударити, піднімаючи догори або відводячи вбік руку, зброю або будь-який предмет замість зброї; замахуватися. [Дженні:] Геть звідси, геть, бо я тебе уб’ю! (Хапає кия, що попавсь під руку, і заміряється на індіанку) (Леся Українка, III, 1952, 55); Кайдаш ухопив кочергу й замірився на молодиць (Нечуй-Левицький, II, 1956, 297); Сафар люто замірився на неї нагаєм, але вчасно схаменувся: рубець попсував би Настину шкіру і знизив би їй ціну (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 222).
2. на що. Намагатися заподіяти шкоду. Що? Податки з нас Сміють правити в цей час? На дворянське право Заміряється… держава? (Микола Зеров, Вибр., 1966, 453);
// у сполуч. із сл. на життя. Намагатися заподіяти смерть кому-небудь. * Образно. На третій день Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що так йому далося взнаки, що опорочило його добре ймення, що замірялося на його життя молоде (Панас Мирний, III, 1954, 189); Тоді ж уперше був [Білютін] поранений.. Ці шість перших ворожих куль, що замірялися на його молоде життя, назавжди запам’яталися йому (Іван Ле, Мої листи, 1945, 178).
3. Мати намір, збиратися зробити що-небудь; намірятися. Разом замірялись [Васильок з Гервазієм] тікати в прерії та пампаси на вільне життя (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 534); Марина встала нарешті і замірилася йти (Борис Грінченко, I, 1963, 261);
// Виношувати таємні, підступні плани, спрямовані проти кого-, чого-небудь. Федорові Литці здавалося, що всі робітники вже знали, хто замірявся забити Логвина, йому ввижалося, що всі стежили за кожним його рухом, ловили найменший його подих (Григорій Епік, Тв., 1958, 186).