ЗАМІ́НА, и, жін.
1. Дія, при якій замість одного предмета, явища і т. ін. виступав інший предмет, інше явище і т. ін., замість одного предмета, однієї особи береться інший предмет, інша особа. Заміна вільної конкуренції монополією є корінна економічна риса, суть імперіалізму (Ленін, 23, 1950, 90); Заміна вугілля газом зменшує потребу в робочій силі і транспортних засобах (Наука і життя, 11, 1956, 9); Процес заміни іншомовного слова своїм корінним ніяк не можна кваліфікувати взагалі як регресивне явище (Максим Рильський, III, 1956, 92).
2. Той, хто (або те, що) замінює, може замінювати кого-, що-небудь. — Ось що, Килино: щоб завтра ж мені була заміна. Сюди, до горшків, можна й старішу котрусь (Андрій Головко, I, 1957, 431); Адміністрація шахт знахабніла і вирішила урізати платню навіть за пророблені вже два тижні: хто запротестує, — геть з роботи, заміна є… (Петро Колесник, Терен.., 1959, 62).
3. рідко. Те саме, що обмін. Одного дня.. до камери з’явився черговий помічник тюрми й сповістив, що другого дня ми будемо відряджені до кордону для заміни на польських «громадян» (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 156).