ЗАМАШНИ́Й, а, е, розм.
1. Яким добре замахуватися; зручний для виконання якої-небудь дії. Він зирнув очима по кімнаті, чи нема часом чого важкого та замашного й цупкого напохваті та на видноті (Нечуй-Левицький, III, 1956, 397); На кладках в підтиканих спідницях виляскувало жіноцтво замашними праниками (Михайло Стельмах, I, 1962, 224); У недільні дні брав замашний дубовий ціпок, щоб легше було дряпатися на скелі, ..і вирушав до моря (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 73);
// Важкий, великий. Дід Маврикій.. дав спійманому борсукові дуже прихильну оцінку: — Звірюга достойна. У-у, сала на ньому — куди там! Замашна звірюга! (Олесь Донченко, IV, 1957, 54).
2. Зроблений з великим розмахом; сильний. Корж методично відважував йому замашні стусани (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 52); Важке зерно, мов дріб, бризкає з колоса під замашним ударом ціпа (Юрій Яновський, Мир, 1956, 100);
// перен. Влучний. Робота великого металургійного заводу окреслюється одним коротким, як постріл, замашним словом: «цикл» (Павло Загребельний, Спека, 1961, 110).
3. перен. Жвавий, меткий. Обидва [хлопці] — замашні, спритні; свого, бач, жита аж півтори копи за день збили! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 159).