ЗАМА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМАСТИ́ТИ, ащу, астиш, док., перех.
1. Замазувати щілину, отвір і т. ін. Старий Чумак замурував у глуху стіну своєї хати шкуру з барабана! І так її гарно припасував та замастив білою глиною знадвору, що повік не догадаєшся, як крізь неї все чути, що робиться й говориться надворі! (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 366).
2. Покривати мастилом і т. ін.;
// Забруднювати чим-небудь. Тико замастив руки і хотів їх помити (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 18).