ЗАМАНУТИСЯ, неться, док.
1. безос. Виникнути, з’явитися (про якесь бажання); захотітися. Приїсться садовина, заманеться цукру чи булки — то є на світі ще крамарка Мелашка (Степан Васильченко, I, 1959, 59); Люди реготали; декому заманулося піти подивитися, що буде з дяком (Панас Мирний, III, 1954, 86); Заманулось їсти старенькій (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 370); Цього разу мені заманулося ближче до берега, і я, не роздумуючи, почав сходити вниз (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 74).
2. рідко. Сподобатися. Заманувся тому Макарові мій мундир лейбгвардії (Яків Баш, На землі.., 1957, 75).