ЗАМА́ЛО, розм.
1. Присл. до замалий 1. Дорога була важка, снігу випало замало (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 85).
Замало не — те саме, що Замалим не (див. замалим). Хіба мало є подружжя, які замало не від вінця і до останньої своєї днини живуть, наче вороги, мучать одне одного, і люди, і діти мучаться біля них (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 183).
2. у знач. присудк. сл. Недостатньо, мало. Самих колодязів замало. Ставків би ще! (Максим Рильський, Орл. Сім’я, 1955, 36); Шофер мовчки схилив голову. Вас зрозумів. Але мовчазного розуміння для Ганни Сергіївни було замало. Їй хотілося вилити своє горе, поділитися ним (Павло Загребельний, День.., 1964, 166).