ЗАЛИЦЯ́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто залицяється до кого-небудь. [Норма:] Фрау тільки-но призналась, що то вона вручила ключ від квартири своєму невірному залицяльникові (Ярослав Галан, I, 1960, 425); Скільки він встиг передумати за цю коротку дорогу! То він себе бачив хлопчиком, то учнем гімназії, то залицяльником своєї дружини, батьком своїх дітей… (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 36);
// Любитель залицятися до жінок, упадати за ними. — Панночко Теофілів!.. Завжди принадна, як пуп’янок троянди, — дзвенькнув острогами гість і з спритністю старого залицяльника поцілував ручку панночки (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 394).
ЗАЛИЦЯЛЬНИК
Тлумачення слова