ЗАЛО́МЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заломити. Чутно якийсь стогін. Тірца.. спиняється над одним чоловіком, що саме обернувся горілиць і простяг до місяця заломлені в розпачі руки (Леся Українка, II, 1951, 150); Перед його очима враз постала згорблена постать матері з заломленими на сухих грудях руками (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 33); Смугаста шапка-пілотка, заломлена завзято набакир, немовби свідчила про відчайдушний неспокій цього хлопця (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 249).
2. прикм., фіз. Утворений внаслідок заломлення. Заломлений промінь.