ЗАЛЮТУВАТИ, ую, уєш, док.
1. Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. Коли Максим зачинив за собою двері кабінету, Куцевич залютував. Зарозумілий хлопчисько. Стривай! Ти ще дістанеш своє! (Натан Рибак, Час, 1960, 658).
2. Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи). Раптом гроза струсонула лісові дуби, захитала їх, як лози. Залютував вітер (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 60); Потім розмоклу землю скував мороз. Залютували снігові метелиці, страшні хуртовини (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 215).