ЗАЛЮБКИ, присл. Охоче, із задоволенням. Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (Степан Васильченко, I, 1959, 175); Миколі подобались українські пісні, і він їх залюбки слухав… (Микола Шеремет, Перші загони, 1939, 19); Ремо залюбки з’їв шматок сарни (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 59).
ЗАЛЮБКИ
Тлумачення слова