ЗАЛЯСКОТІТИ, очу, отиш і ЗАЛЯСКОТАТИ, очу, очеш, док.
1. Підсил. до заляскати;
// безос. Та ось загуло, заляскотіло в ушах: місток! Знайомий Галині місток — близько вже зовсім (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 40).
2. розм. Швидко заговорити; зацокотіти. Одна по одній жінки заговорили, заляскотіли на всі півтора десятка голосів, і відразу все випливло назовні — хто живе в розкоші, хто в нужді, хто в що одягається, хто в що взувається (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 298);
// Заспівати дзвінко, з частими переливами в голосі. [Лукія (співа):] Ой вербо, вербо кучерява, Хто тобі, вербо, кучері звив?.. [Василь:] Іч, як заляскотала, аж луна пішла! (Марко Кропивницький, II, 1958, 118).