ЗАЛЯСКАТИ

ЗАЛЯСКАТИ, аю, аєш, док. Почати ляскати, ударяти чим-небудь по чомусь, утворюючи короткі дзвінкі звуки, ляскіт. Дід порався у садку, вештався по пасіці, а в його самі вуха чогось прислухались, чи не заляскає праник в березі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 214); [Суховій:] О, сова, чи що, пролетіла і крилами заляскала, аж луна пішла по лісі (Марко Кропивницький, V, 1959, 348); Аж ось заляскало щось палицею у двері, аж мати кинулась і застогнала (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 186); Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг, і басистий чоловічий голос гукнув хазяїна (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 64); Пролунав гудок паровоза. Таращанці посипали в теплушки, ешелон заляскав буферами і рушив вперед (Олександр Довженко, I, 1958, 203);
//  Заспівати, видаючи специфічні звуки; залящати (про солов’я). Стає тихо-тихо, аж доки не заляскав соловей (Петро Панч, Вибр., 1947, 285).
 Заляскати в долоні — заплескати в долоні, зааплодувати, виражаючи схвалення чому-небудь або радість з приводу чогось. — Браво, Вадику! — тихенько, як могла стриматися, заляскала Галина в долоні (Іван Ле, В снопі.., 1960, 178).