ЗАЛІЗНИЦЯ

ЗАЛІЗНИ́ЦЯ, і, жін. Дорога з рейковою колією, признач. для пересування залізничного рухомого складу. — І залізницю через тайгу прокладуть, — додав Павлусь (Олесь Донченко, II, 1956, 69); Неначе струни, залізниці у блиску райдужному криці біжать у мрійну далечінь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156);
//  Увесь комплекс інженерних споруд, обладнання, машин і механізмів, що становить основу залізничного транспорту. Залізниці везуть вантажі (Леонід Первомайський, I, 1947, 134); Перед очима бійців виринала Одеса, де вже народжувався робітничий клас і своїми руками будував морський порт, залізниці, фабрики, заводи (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 96);
//  Установи, що відають залізничним транспортом. Батько мій працює старшим кондуктором на залізниці (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 3); — Залізниці страйкують — не перевозять війська (Андрій Головко, II, 1957, 312).