ЗАЛІЗНЯ́К, чол.
1. род. у. Мінерал, що містить у собі залізо (у 1 знач.). У Кустанайському степу виявлені величезні запаси магнетитових руд і бурих залізняків (Наука і життя, 3, 1958, 2); Уже місяць блукають комсомольці в тайгових нетрях. У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю (Олесь Донченко, II, 1956, 44).
2. род. у. Добре випалена цегла. Можна споруджувати стіни оголовка [водоприймальної башти] також із цегли-залізняку або напівзалізняку, але ні в якому разі не із звичайної будівельної цегли, бо у воді вона швидко руйнується (Довідник сільського будівельника, 1956, 106).
3. род. а і у (Phlomis, L.). Трав’яниста багаторічна медоносна і кормова рослина родини губоцвітих з квітами різного забарвлення. Середина серпня. У плавнях цвіте синім васильковим цвітом залізняк. Останнє, з чого бджоли мед беруть (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 89).
4. род. а. Річковий сірий рак з широкими клішнями.
5. род. а, розм., заст. Торговець залізними виробами. — Прийшов я до залізняка: він мене трохи знав, розказав йому все своє лихо (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 69).
6. род. а, заст. Ливарник. Коли рідина скупчувалася на дні, залізняк хапав лом і міцним ударом пробивав корку глини, якою було обмащено горно зсередини (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 315).
7. род. а, діал. Казан. На пічці в залізняку вже кипіла вода. Хутко по хаті пішли лоскотливі пахощі грибів (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 259).