ЗАЛІ́ЗКО, а, сер.
1. Лезо, наконечник або який-небудь інший предмет, вигот. із заліза. Залізка ручних стругальних інструментів повинні бути правильно заточені (Столярно-будівельна справа, 1957, 173); На стіні у підсвічнику блимала свіча, от-от погасне. Кирило узяв залізко, підняв ґнотик (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 431).
2. діал. Праска. — Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 71); * У порівняннях. — Сьогодні бачив я в церкві три дами, — почав Леонід Семенович, — вони усі три чогось були червоні, аж пашіли огнем, неначе залізка, витягнуті з жару (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 180).