ЗАЛІК

ЗА́ЛІК, у, чол. Перевірка знань студентів і учнів вищих і спеціальних середніх навчальних закладів без оцінки в балах. Ця думка не покидала Максима увесь день, і коли він сидів на семінарі з вищої математики, і коли розв’язував завдання з математичного аналізу, готуючись до заліку (Натан Рибак, Час, 1960, 241);
//  Перевірка досягнень в оволодінні яким-небудь видом спорту;
//  розм. Запис у відомості чи заліковій книжці про зарахування перевірених знань або спортивних досягнень. Володимир зашарівся. — Це що, екзамен?.. Тоді став залік, бо знаю (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 109).
 Складати (скласти) залік (заліки) — проходити перевірку знань або спортивних досягнень. — Здрастуй. — Ти чого тут? — питає дівчина. — А, це ти, — недбало каже Микола. — Стьопу Матюшенка жду. Заліки складає (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 296).