ЗАЛЕБЕДІТИ, джу, диш, док., діал.
1. Залепетати. Чи Магда пам’ятала! Вона припала враз до Лени й залебеділа гаряче (Степан Тудор, Народження, 1941, 96); * Образно. Не Дніпра залебеділи гори-хвилі Попід горами, в імлі, То слова його [Т. Г. Шевченка] огнисті, серцю милі, Наче хвилі, Розлилися по землі (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 105).
2. Почати слізно благати, просити.