ЗАЛАЯТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Почати лаяти кого-, що-небудь. Петро Рудик вдруге залаяв люто всі порядки на світі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 150).
2. неперех. Почати лаятися, вимовляти образливі, лайливі слова. Міцно тримав [куркуль Смолярчук] у руці ціпка, а боявся тільки одного: не витримав він свого гніву, закричить і залає на ввесь цей вошивий і нужденний куток (Григорій Косинка, Новели, 1962, 185).