ЗАКУТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУТАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Добре вкривати чим-небудь, загортати в щось, захищаючи від холоду, вітру і т. ін. Вона закутувала сина, оберігаючи його від протягів (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 87); Неприкрита нога Антона вибивалась з-під ковдри. Марта обережно старалась її закутать (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 297); Лягаючи спати, хазяйка закутала теплою хусткою чайник, щоб не прохолов (Андрій Головко, II, 1957, 632); Мати закутала грубим полотняним шматком маля і поклала до колиски (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 183);
// Закривати, запинати щось, оберігаючи, ховаючи від кого-, чого-небудь. Закутуючи лице в хустку, щоб не можна її впізнати, швидко біжить [чарівниця] із двору (Степан Васильченко, III, 1960, 371); Кезгайло мовчки приладжує.. свічку в ліхтарі, потім закутує її в кирею (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 232);
// розм. Запинати (хустку). У дверях стала Василина і далі не пройшла. Вся бліда, руки тремтять, важко дише і все хустку то розкутує, то закутує (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 74).
2. перен. Щільно оповивати, затягувати що-небудь, роблячи невидним (про млу, туман, хмари і т. ін.). В долинах полягла легка сиза мла і закутувала ряди зелених верб (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 170); Непомітно настав вечір. Синій серпанок закутував гори навколо (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 181); Вже коли вони виїхали за село, а хмара куряви закутала віз від цікавого ока, Гашіца присунулась до Йона та торкнула його (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 248); Насунула хмара похмура, Закутала перевал… (Іван Нехода, Казки.., 1958, 91).