ЗАКУТ

ЗА́КУТ, а, чол., розм. Віддалений або малопомітний куток у приміщенні. Твердохлібові здалося, ніби він потрапив у глухий темний закут, де нічим дихати (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 6);  * Образно. Та вже з чорних закутів плазували змії, сповзались в єдине гадюче кубло, спішили викрасти в людей світло, яке лилося зі Сходу (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 30);
//  Віддалене, малопомітне, звичайно відлюдне місце. Мирон прямує до свого лісового закута, де біля ставочка, отороченого подвійною рамою з очерету та кущів, стоїть його нова охайна хата (Михайло Стельмах, II, 1962, 42).