ЗАКУ́СОЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до закуска. Із закусочних виробів найпоширеніші бутерброди (Технологія приготування їжі, 1957, 185);
// Стос. до закуски. Під салатник підставляється столова або закусочна тарілка (Українські страви, 1957, 394).
2. у знач. ім. закусочна, ної, жін. Вид їдальні, в якій продають страви, що готуються швидко і просто. У закусочній уранці Він кричав офіціантці: «Гусака мені піджар! Я вибійник! Я шахтар!» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 194).