ЗАКУШПЕЛИТИ, лю, лиш, док., діал.
1. неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін. І не минуло яких півгодини з моменту прибуття, як з усіх гармат, всіх батарей уже били то залпами, то біглим вогнем — аж метелиця з білого цвіту вишень закушпелила над вишняком (Андрій Головко, I, 1957, 286);
// безос. Насупилось небо… заховалось сонце — похмуріло… загуло, закрутило, закушпелило шляхом… зиркнула блискавка, загуркотів грім… (Панас Мирний, II, 1954, 138).
2. неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючи куряву. Раптом із-за схилу, як з-під землі, виринув вершник і закушпелив Оксенові назустріч (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 78).
3. перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь. — Ми знаємо, куди вам треба. — А куди? — До Мелашки Чобітьківської.. Тільки давайте швидше, бо вас череда закушпелить (Олесь Гончар, I, 1954, 502).