ЗАКУРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАКУРИТИСЯ, урюся, уришся, док.
1. Покриватися пилом, ставати закуреним. Вона [губернія] недавнечко відбула свою місячну ярмарку, закурилася та замурзалася, ярмарковим духом тхнула (Панас Мирний, III, 1954, 255);
// перен. Гартуватися. Вихованці семінарії, коли їх зразу не ламало вчительське життя, пізніше закурювались у боротьбі і робились міцними, як криця (Степан Васильченко, IV, 1960, 16).
2. Покриватися кіптявою. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму (Словник Грінченка);
// Закопчуватися.
3. Запалюватися (про люльку, цигарку і т. ін.). Ніяк не закурюється люлька — тютюн вогкий (Словник Грінченка).