ЗАКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закурити1 1,2. Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 164); Ось він, знайомий маленький, присадкуватий, закурений паровозним димом вокзал (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 269).
ЗАКУРЕНИЙ
Тлумачення слова