ЗАКУНЯ́ТИ, яю, яєш, док., розм. Почати куняти; задрімати. — Пасу, пасу, та й закуняю з голоду, — далебі! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 314); Я й сам не запримітив, коли закуняв, зігрівшись біля маминого боку (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 136).
ЗАКУНЯТИ
Тлумачення слова