ЗАКУЧЕРЯ́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до закучерявити. * Образно. Море вирує все грізніше, все лютіше жбурляє на берег безперервні каскади хвиль, закучерявлених кипучою піною (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 4).
2. у знач. прикм. Який закучерявився. Батько з докором дивився на сина. На його довгий закучерявлений на потилиці чуб (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 91); * Образно. Пором поплив, залишаючи позад себе схлипування закучерявленої води (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 422);
// З кучерявим волоссям. Силою віяло від Мокеїча, від його розхристаних, загорілих, закучерявлених грудей (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 40).