ЗАКРИВА́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до закривавити. Хведосій лежав поперек мосту з закривавленим розбитою сулією обличчям (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 39); * Образно. Дід.. притупав до Савчиного вікна, що виходило просто на ярмарковий майдан, уже людний, розбентежений, яскраво закривавлений вечірнім сонцем (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 41).
2. у знач. прикм. Залитий, просякнутий кров’ю, замазаний у кров. Звір відкрив закривавлену пащу, судорожно втягнув повітря і сконав (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 87); Розпластався солдат на закривавленій землі, як темний барельєф епохи (Олександр Довженко, I, 1958, 37); Білизна закривавлена облипла на мені (Володимир Сосюра, I, 1957, 122).