ЗАКРОКУВАТИ

ЗАКРОКУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Почати швидко крокувати, ходити; заходити. Вона знову вперто закрокувала з кутка в куток (Олесь Донченко, V, 1957, 241); Яцухненко закрокував по хаті. Він був схвильований (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 169);
//  Піти, попрямувати куди-небудь. Він твердіше закрокував вулицею. Перетнувши Хрещатик, піднявся на Печерськ (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 134); Юджін.. міцніше насунув формений кашкет і закрокував по асфальту (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 105); Він повернувся й закрокував до своєї кімнати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 94).