ЗАКРІПА́ЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпачити. Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Історія УРСР, I, 1953, 344);
// у знач. прикм. Його тільки неодступно гнітила думка, що закріпачепі маси селян темні, неорганізовані (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 43).
ЗАКРІПАЧЕНИЙ
Тлумачення слова