ЗАКРАДАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАКРАСТИСЯ, адуся, адешся, док.
1. Крадучись, проникати всередину, у межі чого-небудь. — Лише відвернувся [садівник], зараз один [хлопчисько] з того, другий з другого боку до саду закрадається (Іван Франко, II, 1950, 102); Тільки що він [Улас] добре заснув, Юруш закрався тихесенько до хатини (Нечуй-Левицький, III, 1956, 298); Личко дівчини злегка зблідло. — Чи знаєш ти, що жде того, хто сюди закрався? — тут її голос затремтів (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 236); * Образно. Крізь підсліпуваті віконця.. до хати закрадалося ранкове сонце (Іван Чендей, Вітер.., 1958, 30);
// перен., перев. у сполуч. із сл. у серце, в душу. Непомітно, мимоволі з’являтися, виникати (про почуття і т. ін.). Тільки іноді, темної ночі, коли.. старим людям не спиться, ..а сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови, — тільки в таку добу закрадався сум у Мотрину душу (Панас Мирний, I, 1949, 361); Щось незбагненне, якийсь підлий страх закрався їй у серце (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 105).
2. Крадькома наближатися до кого-, чого-небудь; підкрадатися. Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Нагнала [Секлета] кота, що закрадався до кухлика з сметаною (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 54); — Здорова була! — гукнув їй [дівчині] на саме ухо Чіпка, закравшись з-за спини (Панас Мирний, I, 1949, 165); * Образно. Осіння вже пора по-вовчи закрадалась, І холод до кісток рибалок пробирав (Максим Рильський, Поеми, 1957, 261).