ЗАКОСИЧЕНИЙ

ЗАКОСИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закосичити. На чоло походу, як і годилося, вибились молоді ґазди і парубки. Розхристані, з кашкетами на потилиці, закосичені червоними биндами, вони ішли вперед, не розбираючи дороги (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 268); На дівочих косах горять вінки, крисані хлопців закосичені луговим цвітом (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 285);  * Образно. Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (Павло Тичина, I, 1957, 16);
//  закосичено, безос. присудк. сл. Величаві тріумфальні ворота закосичено щедро зеленим віттям кедрини й папороті (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 72).