ЗАКОРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоркувати, Додгіп сів навпроти нього [Максима], поставивши на стіл закорковану пляшку вина (Натан Рибак, Час, 1960, 850); Шустрі хлопчаки стрілами перелітали під Лавру до пані Капітоліни й назад — туди з карбованцями, переданими батьком потай від матері, а назад — з сороківками, закоркованими кукурудзяними качанами (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 59).
ЗАКОРКОВАНИЙ
Тлумачення слова