ЗАКОРДО́Н, у, чол., розм. Чужоземні, зарубіжні країни. — Промишляють [полковники-білогвардійці], хто як може! — Нібито й сіллю взялися з закордоном торгувати (Олесь Гончар, II, 1959, 77); У М. Дорохової він [Т. Г. Шевченко] зустрівся із своїм давнім знайомим по Петербургу поетом-сатириком П. Шумахером, який недавно повернувся з закордону (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 455); — Як почне було [дід Слива] співати італійських пісень… Навчився, як їздив із паном по закордонах… (Юрій Яновський, II, 1954, 120).
ЗАКОРДОН
Тлумачення слова