ЗАКО́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закопати. Ось могила козацька, це місце колись звалося Скарбне. Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази про скарби, закопані тут запорожцями (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217); Над самим берегом одного струмочка, шипучого тихим шумом, розлігся квітник з самих рож, закопаних в грядку на літо (Нечуй-Левицький, I, 1956, 163);
// закопано, безос. присудк. сл. Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується. — Нема… Закопано, але десь далі (Олесь Гончар, III, 1959, 128).
ЗАКОПАНИЙ
Тлумачення слова