ЗАКОНОЗНА́ВЕЦЬ, вця, чол. Знавець законів (у 1 знач.); фахівець із законознавства. Тепер, на самоті з своїми думками, Шафіге злякалася власного плану. Улем законознавець, син мулли, а вона жінка, якій не можна розмовляти з чоловіками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 397).
ЗАКОНОЗНАВЕЦЬ
Тлумачення слова