ЗАКОНОПОЛО́ЖЕННЯ, я, сер.
1. Сформульована в законі (у 1 знач.) настанова, вказівка.
2. Закон (у 1 знач.) або сукупність законів, що стосуються певної ділянки суспільного життя. Всякий великий переворот ставить перед народом ясно не тільки використання існуючих, але й створення нових відповідних законоположень (Ленін, 26, 1951, 299).