ЗАКОНОДА́ВЧИЙ, а, е.
1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конституція СРСР, 1945, 11).
Законодавча влада — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів. На сільському сході повстанці обрали революційний комітет, якому доручили всю законодавчу і виконавчу владу (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 4).
2. Стос. до законодавства. Розширюється участь громадських організацій у законодавчій діяльності Радянської держави (Комуніст України, 2, 1962, 16).