ЗАКО́ННІСТЬ, ності, жін.
1. чого. Абстр. ім. до законний 1, 2. Кавказький союз у своєму органі, спокійно і ґрунтовно заперечуючи доводи меншовиків, чудово довів цілковиту законність III з’їзду РСДРП.. (Ленін, 9, 1949, 174); Заарештованого.. мусили протягом 24 годин приставити до суду для встановлення законності його арешту (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 17); Черниш з гордістю кидав погляди на ці символи покори [білі прапори], які наче І стверджували його безмежні права, законність його волі і непереможну міць (Олесь Гончар, III, 1959, 74).
2. без додатка. Неухильне додержання закону (у 1 знач.). [Ганський:] Я сам ліберал — це вам відомо, але… законність, законність і законність! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 496).
Соціалістична законність — суворе й неухильне додержання та виконання всіма установами, організаціями і громадянами СРСР радянських законів. Партія і уряд здійснили важливі заходи по дальшому зміцненню соціалістичної законності, охороні прав та інтересів громадян і підвищенню ролі громадськості у цій справі (Матеріали XXI з’їзду КПУ, 1960, 68).
3. рідко. Те саме, що законодавство 2. Пішов би [прокурор] на завод та й попросив слова на зборах, розповів би про радянське правосуддя чи лекцію прочитав про законність (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 292).