ЗАКОЛУПНУТИ, ну, неш і ЗАКОЛУПИТИ, уплю, упиш; мн. заколуплять; док., перех., діал.
1. Колупнувши, відокремити. Заколупне [відьма] нігтем волос та й лічить: «Раз, два, три…» — та як відбере дев’ять волосів, та дев’ятий і рвоне зовсім… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 192).
2. перен. Зачепити, розтривожити. Заколупнув старий Синівське серце своїми словами (Іван Франко, XIII, 1954, 221).