ЗАКОЛО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до заколот 1. За два, три заколотні роки Яків не помітив нічого особливо небезпечного на фабриці (Максим Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 159);
// Який бере участь у заколоті; схильний до заколоту, бунту. Збори просили також не оподатковувати колоністів без їх згоди. Король відповів вимогою цілковитого підкорення колоній і оголосив їх заколотними (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 33).
ЗАКОЛОТНИЙ
Тлумачення слова