ЗАКОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех.
1. Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. Треба щодня нарубати дров, принести води, заколотити висівками козі пійло, ще й всякий інший клопіт по господарству (Юрій Смолич, V, 1959, 117).
2. перев. у спол. із сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити. «Дурні думки», як він називав їх, «дурні питання», на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); [Мендгел:] Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, — викину (Мирослав Ірчан, I, 1958, 223); — За три дні свого життя на Затишній ці несамовиті приблуди [Гриб та Печериця] вспіли заколотити наш дотеперішній спокій і внесли загрозливий розбрат у нашу громаду (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 58).