ЗАКОХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. кого. Викликати в кого-небудь почуття кохання, змушувати когось покохати. — Все згадує тебе та, згадуючи, плаче… Ти таки його в себе навсправжки закохала! (Панас Мирний, III, 1954, 111); Гей, приваблю, зачарую, Закохаю я його, Всім, що маю, обдарую Я коханого мого!.. (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 177).
2. тільки док., кого, рідко. Пройнятися почуттям кохання до кого-небудь; покохати. А пан! ..Наглядів, клятий! панські очі! Та й ну гостинці засилать. Так і гостинців брать не хоче [жінка козака], Не хоче й пана закохать! (Тарас Шевченко, II, 1963, 126).
3. кого, що, заст. Викохувати, випещувати. [Храпко (глузуючи):] Х-хе! Ач який мальований та цяцькований, — наче та синиця! А левержети які закохав? (Дивиться начуба) (Панас Мирний, V, 1955, 136).