ЗАКОХА́НЕЦЬ, нця, чол., заст., розм., ірон. Той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник. Обидва закоханці тут же кинулися втішати жінку, що не так по мужеві тужила, як безталання своє оплакувала, намагаючись заспокоїти її ласкавими словами (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 133).
ЗАКОХАНЕЦЬ
Тлумачення слова