ЗАКОЦЮБНУТИ і ЗАКОЦЮБТИ, бну, бнеш; мин. ч. закоцюб, ла, ло; док., розм. Те саме, що заклякнути. Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (Олесь Гончар, IV, 1960, 140); У Дмитрія закоцюбли руки й ноги, бо він був міцно зв’язаний (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 237).
ЗАКОЦЮБНУТИ
Тлумачення слова