ЗАКОЧЕНИЙ

ЗАКО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закотити. Серед сивого відкритого простору темніє якась стеблина, мабуть, водорость, занесена під час приливу з Азова, або кураїна, закочена вітром зі степу (Олесь Гончар, II, 1959, 59); З-під арби підвівся Євген Вікторович Храпков і, діловито розставивши руки з закоченими рукавами, ступив назустріч (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 217); Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв’язувався образ або такого собі облизаного паничика, ..або екзальтованої панночки з закоченими вгору очима (Василь Еллан, II, 1958, 159);
//  закочено, безос. присудк. сл. Одяг на ньому [рибалці] несвіжий: латаний-полатаний тільник, вилинялі з матроської роби штани, холоші яких закочено (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 75).