ЗАКЛИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКЛИНИ́ТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Забиваючи клин, укріплювати що-небудь. Дошки і бруски при поздовжньому розпилюванні закріплюють у затискачі верстата або заклинюють у спеціальному вирізі верстатної дошки (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 51).
2. перен. Міцно затискати, позбавляючи рухомості, можливості діяти. До крові збиваючи руки, гатить він по розпечених стволах кулеметів уламком якоїсь рейки, намагаючись заклинити, зігнути їх (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 157);
// безос. Михайло оглянув мотор, кріплення стріли, перевірив магнето, а потім сказав: — ..Стрілу заклинило (Микола Зарудний, Світло, 1961, 74).