ЗАКЛУБОТАТИСЯ

ЗАКЛУБОТА́ТИСЯ, очеться і ЗАКЛУБОЧИ́ТИСЯ, иться, док. Почати клуботатися, клубочитися. Серед ясного літнього дня, коли сонце аж пече, так гріє та світить, дивись: де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, заклуботались вони (Панас Мирний, I, 1949, 239); Туман під лісом заколихався дужче, заклуботався й почав розходитись, бліднути й зникати (Борис Грінченко, II, 1963, 438); Загув [струмок], зашумів на тісних лотоках, зіп’явсь, заклубочивсь, мов білая грива (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 175); Біля редуту зав’язався бій, над полем прогуркотіли перші гарматні постріли, сколихнулася земля, заклубочився дим (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 281).