ЗАКЛІПАТИ

ЗАКЛІ́ПАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка. Почати кліпати. Всі повернули до Панаса обличчя, а чужий раптом замовк, поклав руки на стіл і закліпав очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Командир запаленими очима здивовано глянув на Охріма, закліпав повіками, не розуміючи, чого від нього хоче старий матрос (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 133); Обличчя Дмитра Івановича витягнулося, очі неспокійно закліпали (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 122);  * Образно. Слідом за його гранатою ще три наших громом розкотилися по місту. І, мов луна, на сусідніх вулицях прогриміли такі ж вибухи. Сонне місто здивовано закліпало вогниками у вікнах (Петро Панч, Іду, 1946, 73).